Про роль органів місцевого самоврядування у подоланні дискримінації, підтримці місцевих етичних груп та інтегрованості громади розмірковує у своєму блозі експерт Ради Європи Вадим Прошко.
- В межах сфери впливу місцевої влади права людини поважаються, захищаються та реалізуються. Ведеться боротьба з дискримінацією за будь-якими ознаками.
- Культурне різноманіття вважається цінністю та постійно докладаються зусилля для забезпечення того, щоб усі робили свій внесок у місцеву громаду, ототожнювалися себе з громадою та не почували себе виключеними з неї.
- Пропагується соціальна згуртованість та інтеграція слабо розвинутих територій вразливих груп населення.
- Забезпечується доступ до основних послуг, зокрема для найбільш незахищених верств населення.
Ще раз переглядаю Європейську конвенцію з прав людини. Йдеться про цілу гаму прав – на життя, на освіту, на справедливий суд і т.д. Виникає думка: всі ці права, саме виконання Конвенції, то є справа вищих органів влади – прийняття законів парламентом, виконання їх урядом, діяльність судів, правоохоронних органів, органів соціального захисту тощо. До чого тут місцева влада?
Дискримінація
Є стаття про заборону будь-якої дискримінації за будь-якими ознаками. І постає картина.
Приватна потужна фірма гостро потребує кваліфікованого бухгалтера. На запрошення приходить молода жінка. На інтерв’ю виясняється, що у неї блискуча освіта, є хороший практичний досвід – ідеальна кандидатура, про таке тільки мріяти. Але власник фірми помічає у жінки ледь помітний, але вельми красномовний животик. І зразу перед ним постає картина: декретна відпустка, бозна скільки місяців необхідність тримати робоче місце, тобто жити без кваліфікованого бухгалтера чи брати тимчасового робітника, який не буде занадто ретельно пахати… І, зітхаючи, він вигадує якусь причину, щоб відмовити. Дискримінація чистої води за ознаками вагітності. Це не дискримінація державного рівня, це така собі побутова дискримінація.
І побороти цю дискримінацію, принаймні послабити її, може місцева влада. В Україні з’явилася вже практика «муніципальної няні», ще недостатньо відпрацьована, але початок покладено. Розумні ради розбудовують систему дошкільних закладів, покращують умови перебування дітей там. Підприємець, домовившись про особливий режим роботи – скорочений робочий день, можливість віддаленої роботи, може розраховувати на те, що така жінка випаде з регулярної праці буквально на кілька тижнів, і вже, можливо, не буде вигадувати якусь фантастичну причину відмови.
Матемимо ще й зростання населення України. Багато жінок не хочуть народжувати саме з причин втрати роботи, втрати кваліфікації і можливостей кар’єрного росту.
Інша причина дискримінації – через інвалідність. Підприємець не заперечував би проти кваліфікованого бухгалтера на інвалідному візку, проте тому ще треба мати можливість діставатися щодня до місця роботи по не надто дружньому місту.
Хочеться сказати, що в Україні чудово знають про всі подібні проблеми, знають, що треба робити для їхнього подолання, проте не завжди хочуть.
Друга тема цього принципу – культурне різноманіття
Культура в широкому розумінні, а саме воно тут і мається на увазі, це широкий спектр знань, вмінь, традицій, що притаманні певній групі населення, найчастіше етнічній. Ці знання запозичуються іншими, примножують культурне багатство всієї спільноти. Є у мене цікава книга: «В.Похлебкин, Национальные кухни наших народов», написана та видана за часів СРСР, тобто маються на увазі народи Радянського Союзу. В розділі про українську кухню автор відзначає її своєрідність та розвиненість, ну і звичайно смачність. Причину того він бачить в історії України, в результаті чого до неї органічно ввійшли технології білорусів, поляків, литовців, угорців, татар і, навіть, греків. Технології модифікувалися, пристосовувалися до існуючих умов. Україна не просто багатонаціональна країна. Український етнос склався в результаті включення в себе представників багатьох націй. Подивіться лишень на суто українські прізвища: Москаль, Литвин, Ляшенко, Волох, Татарчук, Циганчук …
Завдання місцевої влади – підтримувати місцеві етичні групи, давати їм можливості підтримувати і розвивати етнічні культури, демонструвати ці культури заради розвитку культури всієї громади.
Це потрібно робити не тільки з гуманітарних міркувань. В Мукачеві мені розказували, що в місті є велика діаспора австрійських німців, яка, так склалося, проживає досить компактно на околиці міста. Казали, що в результаті контактів цієї діаспори з землею предків, до державного бюджету Австрії (!) було закладено фінансування реконструкції однієї з магістральних гілок водогону, яка веде до кварталів діаспори. А херсонці розказують, що в ранні дев’яності до області приїхала пара шведських студентів, які вивчали історію невеликої групи шведів, котрі залишилися в Україні і осіли на Херсонщині після Полтавської битви. Студенти були вражені помідорними полями краю і, з типовою для європейців схильністю до підприємництва, заснували фірму з виробництва кетчупу, з місцевою назвою: «Чумак».
Коли почали створюватися ОТГ, я боявся повторення далекого радянського досвіду, коли проводилося «укрупнення» колгоспів і сільрад, розвивалася лише центральна садиба, а віддалені невеликі села просто оголошувалися «неперспективними» і були приречені на вимирання. З радістю бачу, що помилявся. Нові ОТГ повідомляють: привели дорогу до дальнього села, запустили шкільний автобус, ходить автобус для мешканців, побудували на дальньому селі водогін, вуличне освітлення. За розкладом двічі на тиждень приїжджає лікар.
Це не тільки новий гуманізм, це й економічна доцільність. У Польщі, принаймні старій, центральній частині, де не було колгоспів і навіть за соціалізму зберігався фермерський уклад, практично не бачив сіл в українському розумінні цього слова. Є містечка з костьолом, банком, поштою, владою. І є розкидані по великій території хутори-ферми. Значно ефективніше жити на власній землі, яку обробляєш, аніж ходити до неї за багато кілометрів. І завдання влади – дати цим людям ті ж можливості, що й жителям міст.
Інтегрованість, згуртованість
Мої «5 копійок» до українсько-угорського мовного конфлікту, точніше не мої, а Ради Європи. Подивіться на 11-й принцип: Інтегрованість, згуртованість. Незнання випускником середньої школи державної мови гарантує в подальшому дискримінацію за мовною ознакою. Це нам треба? Це треба тим хлопцям і дівчатам, які вчать лише свою етнічну мову?
В європейській юридичній практиці існує два терміни, які у нас ще інколи плутають: «національність» та «етнічне походження». Якщо перше – юридичне, пов’язане з громадянством, певними правами та обов’язками, то друге – приватна справа. І хлопці з українських сіл, населених етнічними угорцями, аж ніяк не заперечують, коли у їхньому закордонному паспорті написано: національність – українець.
Взагалі, щодо цього принципу, я пишаюся Україною. Вже в перших українських паспортах була відмінена радянська графа про національність. Тільки невеличка купка політичних маргіналів кричить про українську кров. То не націоналісти, для тих існує інша назва.
Міста України все більше стають безбар’єрними. Ми відкидаємо радянську практику, коли люди з інвалідністю одержували жалюгідну пенсію і мусили безвилазно сидіти в чотирьох стінах свого помешкання.
Серед героїв Небесної сотні, героїв боїв на Сході є етнічні білоруси, грузини, росіяни, євреї, вірмени, молдавани… Друзі згадували про їхнє етнічне коріння лише тоді, коли намагалися дізнатися, як у них готуються шашлики, як вони святкують весілля, які співають пісні, як на їхній мові звучать слова «кохана», «мати».
Шануймося, ми того варті!
Вадим Прошко, спеціально для “БЛОГЕРІВ“
Матеріал створений в рамках проекту «Підтримка місцевих антикорупційних розслідувань мережі «Блогери за добре врядування», який підтримує Чорноморський фонд регіонального співробітництва (BST). Позиції, висловлені у даному матеріалі не обов’язково збігаються з позиціями BST та його партнерів.
Читайте також
Стратегія доброго врядування. Принцип І – чесне проведення виборів
Принцип ІІІ: Ефективність і результативність
Принцип ІV: Відкритість і прозорість
Принцип VІI: Компетентність і спроможність
Принцип VІІІ: Інноваційність та відкритість до змін
Принцип ІХ: Сталий розвиток та стратегічна орієнтація