В Україні близько 700 законів так чи інакше стосуються місцевого самоврядування. Експерт Ради Європи Вадим Прошко розмірковує про те, як реалізувати на практиці п’ятий принцип доброго врядування і не нашкодити демократії.
Розшифровка Принципу V:
- Місцеві влади дотримуються закону та рішень суду.
- Правила і нормативно-правові акти приймаються в установленому законом порядку та реалізуються неупереджено.
Читаю бюджет американського міста. Розділ про зарплати працівникам. Зарплата мера – 70 000 доларів на рік. Зарплата юриста – 130 000. Питаю в мера: як то так, що підлеглий одержує майже вдвічі більше за начальника. «Та то ще не все, у ного ще й соціальний пакет тисяч на тридцять. А що поробиш, хороший юрист коштує дорого. Проте до бюджету його внесок – мільйони щорічно. Тож воно того варте!»
Здається все ясно. Жити треба по закону і всього ж. Авжеж! Високочолі академіки юристи сперечаються, проте сходяться в думці, що в Україні є біля 700 законів що так чи інакше стосуються місцевого самоврядування. Земельний кодекс, Бюджетний кодекс, закони про воду, про ветеринарну медицину, про освіту, про культуру, про поліцію, про пожежників, про фермерів, про торгівлю… далі писати не буду, бо місця не вистачить. Колишньому вчителю Голобородьку пару років після обрання треба нічого не робити, тільки закони вивчати.
З моменту введення в дію закону про місцеве самоврядування йдуть безперервні розмови про те, що треба прийняти Муніципальний кодекс, в якому зібрати все, що стосується місцевого самоврядування. Але той кодекс треба написати. А для того спершу треба дошкульненько вивчити ті 700 законів, а може й більше. Але й вони не стоять на місці. Поки вивчиш перших двісті, виявиться, що з десяток їх вже змінився. Тож доводиться жити як живемо.
Та й життя змінюється. Все більше народу починає цікавитися улюбленим американським спортом – судитися.
Рада, з найкращими намірами, видає рішення про відведення землі та дозвіл на будівництво величезного готельно-рекреаційного комплексу. Це розвиток економіки міста, сотні нових робочих місць, і замовник серйозний. Проходить з пів року і якась *** та подає на суд позов про відміну рішення ради, мовляв земля належить до природоохоронної зони за Водним кодексом. Суд позов задовольняє, все очевидно і відміняє рішення ради. І тут кровожерливий замовник теж йде до суду і розказує, що вже встиг витратити мільйони на розробку проекту, вже замовив ліжка та кондиціонери, витратив мільйони на навчання майбутнього персоналу і так далі. І цей позов суд – а куди він дінеться – задовольняє і виставляє раді рахунок у пів міського бюджету на компенсацію витрат замовника.
Ну не дочитав Голобородько паку законів до кінця. І юрист виконкому недочитав, бо навчався за спеціалізацією «трудове право».
А катастрофа наближається. Кількість новостворених ОТГ впевнено суне до тисячі. Ці ОТГ одержують права і обов’язки великих міст разом з усіма семистами законами. Добре, якщо ОТГ створюється навколо районного центру, де більш-менш компетентного юриста можна знайти, наприклад, у райдержадміністрації. Але в більшості цих муніципалітетів юриста, хоч якого-небудь, можна побачити хіба на Великдень, коли він до мами приїжджає.
І до себе в штат його не заманиш, 130 000 доларів сільське ОТГ не має, та й 130 000 гривень – під питанням.
Держава проблему бачить і пропонує вихід. Вихід називається «префект». Людина, яка з певним штатом сидить у райцентрі. Людина, яка пройшла необхідну підготовку. До неї всі органи місцевого самоврядування району повинні надсилати всі прийняті радою чи виконкомом рішення. Він ті рішення розглядає на предмет додержання всіх можливих законів і, у випадку якихось порушень, зупиняє їхню дію і з відповідними зауваженнями і рекомендаціями повертає для переробки. Якщо там, на місцях, опираються – передає справу до суду. Раніше ніж готельний власник. Якщо ж рішення префектом підтверджене, то суд буде мати складне питання: а хто ж винен у порушенні закону – рада, яка незаконне рішення прийняла, чи префект, котрий це рішення благословив. Префектів навчатимуть, префектів контролюватимуть, префектів будуть ганяти по всій країні: щопару років переводити з Волині на Херсонщину, з Херсонщини на Сумщину, щоб коріння не встиг пустити, з місцевими мафіями не знюхався. Здається непогане рішення?
Але будується стіна, міцніша ніж Трампова. Хто префектів призначатиме, керуватиме ними? Звичайно Президент, гарант Конституції і законності, це його прямий конституційний обов’язок. Ага! Значить Президент контролюватиме всю країну. Це – диктатура, яка і Сталіну не снилася! Не дозволимо!!!
Але то все ве-елика політика. Є речі простіші.
Префект, взагалі-то, велика бяка, редиска, нехороший чоловік. Може зупинити дуже корисний, багатомільйонний тендер з любовно виписаними, дещо складнуватими умовами, які можна було б записати і простіше: «за будь-яких обставин тендер має виграти бабуся мера». І не пропустить, і образить чудову жінку 90-та років від роду. Може припинити прикрашання наших річок, озер і морів чудовими архітектурними шедеврами, які зазирають у воду, наче шевченкові верби разом з вишуканими парканами на землі і у воді. Може припинити театрально-гладіаторські видовища, так любі киянам, коли одні штурмують будівельний майданчик, а інші його захищають. І у чому річ, якщо забудовник ще може десять років тому одержав від київради дозвіл на будівництво на місці якогось нещасного качиного озерця величного житлового комплексу для тисяч киян, комплексу, гідного позмагатися з єгипетськими пірамідами. І, як навколо пірамід, тут теж немає місця всякій огидній дрібноті на кшталт сквериків, спортмайданчиків, дитсадків, шкіл.
І багато чого ще може цей президентський гад зупинити.
Тож зрозуміло, що люди добрі з цим префектним неподобством ще довго боротимуться.
Чи все-таки не поборють?
Вадим Прошко, спеціально для “БЛОГЕРІВ“
Матеріал створений в рамках проекту «Підтримка місцевих антикорупційних розслідувань мережі «Блогери за добре врядування», який підтримує Чорноморський фонд регіонального співробітництва (BST). Позиції, висловлені у даному матеріалі не обов’язково збігаються з позиціями BST та його партнерів.
Читайте також Стратегія доброго врядування. Принцип І – чесне проведення виборів