Експерт Ради Європи Вадим Прошко продовжує знайомити читачів веб-платформи “Блогери за добре врядування” із 12 принципами доброго врядування, які сформульовані у Європейській стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні. На черзі – блог про ефективність та результативність дій влади, які спрямовані на благо громади, а не власних інтересів посадовців.
Розшифровка Принципу ІІІ:
- Результати відповідають поставленим цілям.
- Наявні ресурси використовуються найкращим з можливих способів.
- Системи управління ефективністю діяльності дозволяють оцінити та підвищити ефективність та результативність послуг.
- Регулярно проводяться аудити для оцінки та поліпшення діяльності.
Пам’ятаю давно, років з п’ятнадцять тому, біля офісу, де я працював, мав відкритися невеличкий, але цікавий новий музей. На урочисте відкриття мала приїхати дружина Президента, міністр культури, якісь шишки з посольств. До музею вів проїзд, метрів п’ятдесят, зі старим добряче побитим асфальтом. Так от, дні за два до відкриття у тому проїзді з’явилися хлопці-ремонтники. Я кинув роботу і вискочив з офісу, з пару годин спостерігаючи за тим, що вони робили. Вони оббивали кожну яму в асфальті пневмодолотами до акуратних прямокутничків. Вони видували з того прямокутника весь пил якимись пневмогарматами. Вони гріли дірки якимись фенами, заливали гарячою смолою, засипали дрібним гравієм, утоптували його вібраторами, врешті заливали розпеченим асфальтом, а далі прасували його, як солдат почесного караулу свої штани перед парадом. Я все своє життя провів на асфальті, тисячу разів бачив «ямковий ремонт», але так бачив вперше. Недавно занесло мене у той район, я пройшов повз той проїзд. Він знову був добряче побитий, але прямокутнички-латки були як новенькі.
Можемо, якщо захочемо. От хочемо чомусь нечасто.
Я, зі своїм ліберальним мисленням, впевнений, що, зазвичай, приватні фірми працюють якісніше і ефективніше, ніж публічні – державні та муніципальні. Приватний власник свого красти не стане і іншим не дозволить. Крім того над ним висить невблаганний дамоклів меч конкуренції. Передові працівники самоврядування, що в Україні, що в Європі думають так само, і щоб покращити свою роботу займаються промисловим шпигунством – запозичують у бізнесу перевірені методи менеджменту.
Органи місцевого самоврядування запозичили у бізнесу практику стратегічного планування, про що йтиметься у наступних блогах, почали використовувати бізнесові методи управління якістю і ефективністю.
З десяток років тому на вході до виконкомів українських міст почали з’являтися горді написи: «Ми сертифіковані у міжнародній системі якості ISO-9001!»
Починалося все з того, що у виконкомі з’являлася пара джинсових хлопців: «Привіт! Ми якраз минулого тижня закінчили працювати з молокозаводом, тепер беремося за вас!». «Вибачте, але ми не молокозавод, у нас немає нічого спільного з молокозаводом!». «У вас дуже багато спільного. Там процеси виготовлення сирків, йогуртів, сметани, масла. У вас процеси надання послуг населенню».
Вся діяльність органу місцевого самоврядування розкладається на процеси. Процес обробки скарги громадянина. Процес підготовки житла до зимового сезону. Процес організації наступного сесійного засідання. Процес складання бюджету. На кожний процес складається технологічна карта, де чітко вказано, хто що робить, у якій послідовності, у які часові терміни. Якщо процес дає збої, то зразу видно, хто винен, або, якщо людського фактору немає, то уточняється технологічна карта. Чітко прописано, з чого починається процес, хто готує попередні матеріали, хто приймає управлінське рішення, до кого воно доводиться, хто і в які терміни виконує роботу, хто і в якій формі звітує, хто відповідає за перевірку виконаних робіт, хто приймає рішення про завершення процесу. Завершення роботи джинсових хлопців – видача міжнародного сертифікату. Цей сертифікат треба періодично переглядати, щоб отримати його продовження.
Я розмовляв з службовцями виконкомів, які пройшли сертифікацію. У них горять очі. «Стало цікавіше і простіше працювати. Я знаю, навіщо я тут сиджу. Мене стали набагато менше відволікати, мене не смикає голова постійної депутатської комісії, бо за картою я не повинен з ним нічого узгоджувати. Припинилися зависання, я знаю, що цю роботу я повинен завершити за 24 години і передати результат далі, і так само чітко працюють і інші. Виявилося, що деякі службовці перевантажені, вони включені в занадто багато процесів, зате є й такі, яких усі процеси оминають, тому довелося переглянути штатний розклад. І, головне, задоволені наші клієнти. Якщо ми кажемо, а це прописано в технологічній карті, що питання буде вирішене протягом чотирьох робочих днів, то так воно і буде».
Багато українських міст працюють за цією системою вже багато років. Інші впроваджувати її не спішать. З різних причин – зовсім немає реклами, журналісти цим питанням не цікавляться, велика і марудна робота з підготовки і впровадження системи, досвідченні рибалки знають, що рибка краще ловити у каламутній воді…
Інша система – система управління ефективністю в Україні не прижилася, хоча Рада Європи її і пропагувала досить активно: видала посібник, започаткувала навчальний курс. Не вийшло. Може через те, що в самий розпал роботи трапилися події 2013-2014 року і стало не до того. А жаль. Система цікава і активно використовується європейськими муніципалітетами.
Суть її така. Беремо якусь послугу з сотень послуг, що надаються органами місцевого самоврядування. Наприклад освіту. У цій послузі обираємо головну ціль, яку ми переслідуємо. Наприклад давати молоді класну освіту, старт у дорослому житті. Шукаємо якийсь параметр, індикатор, який у числовій формі оцінював би ступінь досягнення цілі. Для освіти це може бути усереднений показник ЗНО по місту. Порівнюємо цей показник з іншими містами, бо запроваджується загальнонаціональна система показників. Інтенсивно працюємо протягом року над вдосконаленням системи освіти і порівнюємо новий показник з торішнім. Зразу видно, чи працювали тяжко весь рік з користю, чи так, сотрясєніє воздусєй. Порівнюємо показники всіх шкіл у місті. Кожен директор розкладає показники по навчальним дисциплінам і бачить, де у нього успішні викладачі, а де є проблема. Індикатор ЗНО – інтегральний. Він залежить не тільки від кваліфікації викладачів, але й наявності навчального приладдя (натрапив в інтернеті на інформацію про те, що в якійсь школі інформатику вивчають, маючи один комп’ютер на клас). Залежить цей індикатор і від умов в школі – холод, протяги, туалет у дворі, діти часто хворіють, окремі теми для них так і залишаються невивченими, що веде до ефекту снігової кулі. Туди ж і нормальні спортивні майданчики, зали, спорядження. І не треба бути генієм менеджменту, щоб побачити, де у нас критичні точки. І не на рівні мені-так-здається, а з конкретними цифрами в руках.
Одного індикатора може бути замало. Школа не тільки навчає фізиці-ліриці. Школа ще й покликана виховувати громадянина. Що ж, подивимося на статистику поліції щодо правопорушень серед школярів. І за цим показникам можна порівнювати Прилуки і Львів, досить перевести цю статистику з загальних чисел у кількість порушень на тисячу школярів.
Надзвичайно цікаво спостерігати, як, скажімо, працівники управління освіти шукають основний індикатор, що визначає смисл їхньої роботи. Віл старозвичної концепції «управління школами», яку ніяким індикатором не перевіриш, вони важко і довго йдуть до «надання освітніх послуг». І, сподіваюся, сама їхня філософія міняється.
Так само можна виміряти і роботу, скажімо, водоканалу. Порахувати кількість годин за рік, коли споживачі залишалися без води. Тут, звичайно, важко порівнювати молодий Славутич з древньою Одесою, проте у себе рік за роком слідкувати можна.
Ця система в деяких європейських країнах зафіксована на загальнодержавному рівні, відмовлятися від неї згодні лише якщо буде запропоноване щось краще.
І кілька слів про аудит. Аудит проводиться не заради того, щоб когось зловити і посадити. Головна мета аудиту – стороннім, свіжим, досвідченим оком подивитися на нас і порадити, що треба робити. Ряд українських міст провели у себе аудит системи охорони здоров’я. Один з мерів, в місті якого такий аудит було проведено, розказував мені, що почав дивитися на систему абсолютно інакше, побачив що вона потребує глибоких змін і що тепер він бачить яких саме.
Поки що далеко не всі українські міста і наважилися запровадити такі глибокі і системні методи. Проте певні кроки роблять. В українських конкурсах новаторських практик раз по разу з’являються перлинки нових підходів до муніципального менеджменту.
Мені подобається продукт якісний і ефективно зроблений. А вам?
Вадим Прошко, спеціально для “БЛОГЕРІВ”
Матеріал створений в рамках проекту «Підтримка місцевих антикорупційних розслідувань мережі «Блогери за добре врядування», який підтримує Чорноморський фонд регіонального співробітництва (BST). Позиції, висловлені у даному матеріалі не обов’язково збігаються з позиціями BST та його партнерів.
Читайте також Стратегія доброго врядування. Принцип І – чесне проведення виборів