Як політична ситуація в країні впливає на правосуддя – на прикладі одного з найгучніших процесів України.
Кримінальне провадження стосовно Харківського міського голови Геннадія Кернеса та двох його охоронців за фактом викрадення активістів харківського Євромайдану, їх катувань і погроз убити було відкрите ще 25 лютого 2014 року.
У березні 2015-го, після завершення слідства, справа опинилася на розгляді в Дзержинському районному суді Харкова.
На той момент мер залишався мером, другий фігурант працював міліціонером СБСМ «Грифон» (підрозділ охороняв суди та суддів), третій – співробітником охоронного агентства «Кратос».
У прокурорів виникали закономірні сумніви щодо спроможності харківських суддів розглядати справу стосовно чинного мера. Відтак Вищий спецсуд України з розгляду цивільних і кримінальних справ передав провадження в інше місто.
У квітні 2015 року справа Кернеса дісталася судді Київського районного суду Полтави Андрію Антонову.
Суддівством він займається з січня 2004-го. Колишній співробітник органів внутрішніх справ, а потім податкової міліції, служителем Феміди був призначений 27-річним (із дітьми суддів таке трапляється) – указом президента Кучми.
Якщо вірити його деклараціям, то Антонов накопичив небагато майна: старенький легковик Opel Vectra 1993 року випуску, мотоцикл Honda NM і земельна ділянка на 1000 «квадратів». Не було навіть житла.
Зацікавившись феноменом судді-безхатченка, журналісти швидко з’ясували, що його маєтності «заховані» не так і глибоко. За вісім останніх років батьки дружини судді придбали 3 квартири в Полтаві та дорогі автомобілі Mercedes-Benz ML 250 та BMW 520i. При цьому бізнесом ні тесть, ні теща Андрія Антонова ніколи не займались.
Із розглядом справи Кернеса суддя не поспішав. Траплялися паузи між засіданнями в кілька місяців. Це викликало нарікання прокурорів, потерпілих та їхніх адвокатів. Вони вважали, що носій мантії зумисно зволікає з дослідженням доказів і винесенням вироку.
«Прискорення» відбулося на четвертому році судового процесу – влітку 2018 року. Розгляд справи почали призначати набачено часто, а засідання тривали допізна, що створювало істотні незручності для прокурорів із Генпрокуратури, яким доводилося приїздити до Полтави з Києва, та потерпілим і адвокатам – із Харкова.
Водночас суддя почав звертатися до Вищої ради правосуддя (ВРП) та Генпрокуратури з повідомленнями про втручання у свою діяльність. За місяць із невеликим він подав три такі скарги.
Андрій Антонов заявляв, що сторона обвинувачення «цілеспрямовано та систематично намагається вчинити тиск на суд з метою прийняття ним певного рішення» та прагне «перекласти тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину на суд». Для цього, мовляв, у ЗМІ організована кампанія з цькування судді та членів його родини. Антонов нарікав, що йому безпідставно заявляють відводи, обвинувачують у тому, що «суд став на сторону обвинувачених». Бентежило володаря мантії й пікетування суду громадськими активістами та публічне обговорення судових процесів.
Прокурори ж, потерпілі та їхні адвокати тепер заявляли, що суд занадто поспішає. Відмовився призначити комісійну судово-медичну експертизу для одного з потерпілих, щоб усунути неузгодженості у попередніх висновках експертів, які суперечили один одному. Не з’ясувавши, чи бажають учасники провадження доповнити судовий розгляд, головуючий ухвалив закінчити з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами, і оголосив, що 2 липня відбудуться судові дебати.
Несподівано у цей же час мер Харкова висловив свою підтримку кандидатури Петра Порошенка на майбутніх президентських виборах.
З 2-го по 10-те липня судовий процес набув форми запеклого протистояння. Прокурори, потерпілі, їхні адвокати не прибували до суду. Антонов це сприймав, певно, як бойкот і оголошував чергові засідання кожного наступного дня. Зрозуміло, що сповіщати сторону обвинувачення у встановлений законом спосіб суддя не встигав.
Потім Антонов пішов у нарадчу кімнату. Писати вирок. Припускали, що виправдувальний.
Однак місячна самоізоляція судді увінчалася ухвалою на 14 сторінок. Суддя просто закрив провадження стосовно мера Геннадія Кернеса та його охоронців, Віталія Блинника і Євгена Сміцького. Бо трактував неявку прокурорів для участі в дебатах протягом 7 судових засідань поспіль як відмову від проведення дебатів та взагалі від обвинувачення.
Відразу ж, 10 серпня, представники Генпрокуратури під час брифінгу повідомили про внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення суддею Антоновим злочину, передбаченого ст. 375 ККУ (постановлення завідомо неправосудної ухвали).
Натомість Рада суддів України, вищий орган суддівського самоврядування, заявила про переслідування колеги.
Позиція генерального прокурора залишилася незмінною. Юрій Луценко та його речниця Лариса Сарган неодноразово натякали, що у судді закінчувався термін повноважень (що не відповідало дійсності), тож він здійснив «дембельський акорд», який «в західному світі називають хабарем».
У виступі на конференції YES 15 вересня 2018 року генпрокурор заявив: «Це рішення було протизаконним, і цей суддя має за нього відповісти. Апеляційний суд має відновити справедливість».
Що відбувається зараз, коли пристрасті вщухли?
Уже 23 серпня 2018 року Полтавський апеляційний суд почав розглядати ухвалу судді Антонова. Адвокатам Кернеса це не сподобалося, вони намагалися повернути справу до Харкова і доручити її розгляд тутешньому апеляційному суду. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання.
13 лютого Сергій Ряполов, один із постраждалих від дій Кернеса і його охоронців, звернувся до громади з проханням терміново допомогти зібрати «любые упоминания о том что Геннадий Кернес появлялся на публике, на работе, летал за границу, открывал детский сад и т.п.»
Причина заклику: з початку розгляду справи апеляційним судом Кернес не з’явився в жодне засідання. Прикривається «то болезнью со справками, то просто на словах ухудшилось здоровье, то «случайно» повестку не получил, то боится за свою жизнь».
Днем раніше ВРП розглянула повідомлення судді Андрія Антонова про втручання у його діяльність щодо здійснення правосуддя.
ВРП з’ясувала, що досудове розслідування здійснює Головне слідче управління Нацполіції України за процесуального керівництва Генпрокуратури.
Майже піврічну тривалість слідства ВРП розцінила як свідчення його неефективності та упередженості й вирішила звернутися до Генпрокуратури щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину. Хоча очевидно, що допоки апеляційний суд не скасує ухвалу судді Антонова, говорити про її незаконність передчасно.
Апеляційна ж інстанція не намагається доставляти Кернеса в засідання примусово. Замість цього колегія суддів зглянулась на клопотання адвоката харківського мера. Захисник доводив наявність реальної загрози життю та здоров’ю …обвинувачених. З огляду на ймовірність масових заворушень та несанкціонованих протестів.
Відтак 1 лютого суд ухвалив застосувати заходи безпеки до обвинувачених Кернеса, Блинника, Сміцького та до шести їхніх адвокатів. Особисту охорону в судових засіданнях, а також під час слідування з Харкова до Полтави й назад, їм надаватимуть підрозділи поліції особливого призначення ГУ НП Полтавської та Харківської областей.
* * *
17 серпня 2018 року зі слів речниці ВРП Оксани Лисенко ЗМІ поширили повідомлення, що «Антонов подав до Вищої ради правосуддя заяву про відставку з посади судді Київського районного суду міста Полтави, мотивуючи своє звільнення тиском на нього».
Стаття 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гласить:
«3. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
- Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення».
Попри чіткі часові межі, встановлені законом, ВРП, що докоряє ГПУ зволіканням, досі не розглянула заяву Антонова про відставку.
Зі здійсненням Антоновим повноважень судді теж багато незрозумілого.
З моменту повідомлення речниці ВРП, тобто майже за півроку, в Єдиному державному реєстрі судових рішень з’явилося тільки 6 рішень судді Антонова.
Одне датоване 22 серпня року минулого, решта – з 16 по 18 січня нинішнього.
У переліку справ, призначених до розгляду суддями Київського райсуду Полтави в осяжному майбутньому, ім’я Андрія Антонова не значиться.
Цілком імовірно, що, дочекавшись часу, коли він перестане асоціюватися зі справою Кернеса, суддя тихенько відкличе свою заяву про відставку із ВРП.
* * *
Схоже, всі – Кернес та його охоронці, суддя Антонов, ВРП, ГПУ, колегія суддів апеляційного суду – чекають виборів Президента. Коли і окресляться нові «тренди» у ставленні Києва до мера Харкова: притягати до кримінальної відповідальності чи «відмотувати ситуацію» назад.
Права потерпілих, які п’ять років чекають передбаченого законом покарання для своїх кривдників, поки що – теж на паузі.
Ігор Гавриленко
Матеріал створений у рамках проекту «Підтримка місцевих антикорупційних розслідувань мережі «Блогери за добре врядування», який підтримує Міжнародний Фонд «Відродження».