Наш проект «Блогери за добре врядування» вирішив окрім антикорупційних розслідувань і новин запропонувати своїм читачам серію блогів саме про «добре врядування» (Good Governance). І допоможе нам у цьому експерт Вадим Прошко, який входить до Групи незалежних експертів Інституційного комітету Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи та є автором близько 70 публікацій в періодичній і спеціальній пресі з питань місцевого самоврядування.
Блоги Вадима Прошка будуть роз’яснювати 12 принципів доброго врядування, які сформульовані у Європейській стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні
Але почнемо ми не з першого принципу – «чесне проведення виборів», – бо до президентських виборів є ще трохи часу, а із роздумів про демократію.
Чи знаєте ви, що таке демократія?
Ні, ви не знаєте, що таке демократія!
І я не знаю, хоча намагався дізнатися протягом трьох десятиліть.
Демократія – це всесвіт з мільйонами акторів, мільйонами взаємозв’язків, це парламент з депутатами, уряд з міністрами, президент з радниками і помічниками, судді з адвокатами і прокурорами, це права людини, права меншин, права споживачів, обов’язки, обмеження, заборони, примуси покарання і тд, і тп.
Ідея розвитку демократії стала наріжним каменем створеної невдовзі по Другій світовій війні Ради Європи, разом з підтриманням миру на майбутнє та захистом прав і свобод людини. Для запобігання військових конфліктів було створено Парламентську асамблею, де парламентарі усіх країн дискутували та шукали компромісних вирішень міждержавних суперечок. Європейський суд з прав людини боровся з порушенням цих прав в державах-членах юридичними методами. А от з демократією якось не складалося.
І Рада Європи пішла несподіваним шляхом. Після кількох успішних конференцій представників органів місцевого самоврядування було створено другу палату Ради Європи: Конгрес місцевих і регіональних влад. Прийнято Європейську хартію місцевого самоврядування, причому держави, котрі ратифікували цю Хартію погодилися на нечуване: Рада Європи періодично направляє до кожної з цих країн групу експертів для проведення моніторингу – перевірки виконання вимог Хартії, а потім за результатами перевірки приймає рекомендації для цих країн. Попахує втручанням у внутрішні справи. Але погодилися і моніторинги йдуть. Час од часу Рада Європи приймає інші програмні документи щодо розвитку місцевого самоврядування.
А до чого тут демократія?
По-друге, суттєва частина демократичного устрою полягає у спілкуванні громадянина з владою. А величезна частина такого спілкування, від народження до смерті, це спілкування громадян саме з органами місцевого самоврядування.
По-третє, місцеве самоврядування – це школа демократії. Дуже важко зрозуміти чим займається парламентар в столиці. Місцевий парламентар живе в будинку навпроти, його видно як під рентгеном. А місцевого президента – мера можна просто зупинити на вулиці і задати йому пару неприємних запитань. Саме на місцях стає зрозуміло, що віддаючи голос «за гречку», ти обираєш того, хто невдовзі почне цю гречку косити у тисячократному обсязі. І не тільки гречку.
Там, де на місцевому рівні сильне, зріле самоврядування, не буде місця авторитаризму на найвищому рівні. Демократія росте знизу, з коріння, а не формується декретами.
У кулуарах Ради Європи ходить думка, що наступних членів треба буде приймати лише після того, як вони ратифікують Хартію місцевого самоврядування. Незручно, якось, розказувати президентам і парламентам суверенних країн, як їм треба поводитися. Можуть не зрозуміти, образитися. А от розказувати, як облаштувати роботу сільради – будь ласка! Хартію ж ви затверджували. А демократичні перетворення на місцях рано чи пізно примусять і верхи змінитися.
У 2007-му році Рада Європи приймає Європейську стратегію інновацій та доброго врядування на місцевому рівні. Стратегія – значить надовго! Її положення абсолютно злободенні і нині. При розробці Стратегії застосовано було традиційний метод Ради Європи: жодних власних вигадок, тільки аналіз того що є і працює, в основному результати моніторингів, адже при моніторингу, зазвичай, відзначаються не тільки недоліки, але й досягнення країни.
Стратегія сформулювала 12 принципів доброго врядування. Взагалі стратегія визначає основну, амбітну, часом навіть не вповні досяжну мету. В нашому випадку це – добре врядування. Для досягнення цієї мети треба реалізувати певні стратегічні цілі. У нас – 12 принципів, котрі перераховані в основному тексті документу. Для досягнення цих цілей треба пройти кілька шляхів – дивись розшифровку принципів у Додатку 1.
А наскільки демократична наша країна?
Я використовую простенький тест. Проставте відповіді на три запитання в балах від нуля до десяти:
- Чи маєте ви органи місцевого самоврядування сформовані в результаті чесних виборів?
- Чи мають ці органи достатній обсяг повноважень, у які держава не втручається?
- Чи мають вони достатньо ресурсів, щоб ці повноваження виконувати.
У мене виходить двадцять балів з можливих тридцяти. Не надто, є над чим працювати.
Про це й поговоримо, спираючись на 12 принципів, у наступних блогах.
Вадим Прошко, спеціально для «БЛОГЕРІВ»
Матеріал створений в рамках проекту «Підтримка місцевих антикорупційних розслідувань мережі «Блогери за добре врядування», який підтримує Чорноморський фонд регіонального співробітництва (BST). Позиції, висловлені у даному матеріалі не обов’язково збігаються з позиціями BST та його партнерів.
Читайте також
Стратегія доброго врядування. Принцип І – чесне проведення виборів
Принцип ІІІ: Ефективність і результативність
Принцип ІV: Відкритість і прозорість
Принцип VІI: Компетентність і спроможність
Принцип VІІІ: Інноваційність та відкритість до змін
Принцип ІХ: Сталий розвиток та стратегічна орієнтація