Пожежа у «Вікторії»: скандальний дитячий табір продовжує «з’їдати» бюджетні гроші, батьки впевнені, що не всі винні покарані

Троє загиблих дівчаток, знищена вогнем дерев’яна будівля, сім кримінальних справ, безкінечні судові засідання – трагедія в дитячому таборі «Вікторія»,  що сталася вночі на 16 вересня 2017 року, досі залишає чимало запитань. Зараз табір, який мер Одеси Геннадій Труханов називав найкращим в Україні, не працює, але на комплекс досі виділяються бюджетні кошти, а у планах місцевих чиновників, вочевидь, продовжити роботу закладу. Як проходить розслідування страшної пожежі, чи всі винні притягнуті до відповідальності, розбирались «Блогери».

Розділені трагедією

За тим, як розгорталась трагедія в дитячому таборі в Одесі, стежила, здається, вся Україна. Страшні кадри вогню, який нещадно за короткий проміжок часу повністю знищує крихку споруду, сколихнули кожного. Тоді пожежа знищила не лише нещодавно побудований дерев’яний будиночок, найстрашніше – у вогні загинули три маленькі дівчинки, які відпочивали в таборі.

Як з’ясувалось, весь будиночок був заселений членами танцювального колективу «Адель». Кімнату цього корпусу займала й керівниця ансамблю Тетяна Єгорова, яка, за домовленістю, мала також доглядати за дітьми.

За словами мами загиблої Сніжани Арпентій, напередодні трагедії вона хотіла забрати свою доньку додому. Єгорова не відпустила дитину – начебто наступного дня повинен був відбутися концерт, але ранок для дівчат так і не настав. Три загиблі дівчинки, найстаршій з яких було всього 12 років, мешкали в одній кімнаті. Сніжану розшукували після пожежі ще кілька днів – батьки не хотіли вірити в найстрашніше. Тоді в районі табору були розвішані плакати з прикметами дівчинки.

Під час пожежі рятували дітей самі відпочиваючі – кілька юних рятівників отримали травми, серед яких навіть перелам хребта.

Тоді вся Україна почула: перед трагедією в душі корпусу вода билась струмом; коли загорівся будиночок, дорослих поруч не було; діти переважно рятували самі себе; протипожежна сигналізація була відключена, тиск у гідранті був недостатній; а протипожежна водойма наполовину порожня – пожежникам довелось тягнути рукав із водою за півтори кілометри від палаючої будівлі. Зараз ці дані підтверджуються в суді потерпілими. І стає очевидним – всі ці маленькі деталі вилились у велику трагедію, ціною якої стали дитячі життя.

При цьому спільне горе розділило батьків – ті, хто втратили дітей, вимагають притягнути до відповідальності всіх винних, у тому числі Єгорову, якій батьки довірили своїх дітей. Інша частина батьків відстоює керівницю ансамблю, доводячи, що вона рятувала дітей. Під час судових засідань нерідко між батьками звучать гучні звинувачення і взаємні претензії.

«Родители условно разделились. Трагедия одна. Возникает конфликт тогда, когда поднимается вопрос рассмотрения степени ответственности художественного руководителя Татьяны Егоровой. Родители деток, которые продолжают ходить в этот коллектив и заниматься с Егоровой, вопреки тому, что ее представитель в суде говорит о том, что у нее травмы и она нуждается в лечении. Родители, которые потеряли своих девочек, испытывают боль, они понимают, что она была с ними, могла их спасти, могла их идентифицировать, увидеть, что нет этих девочек», – коментує ситуацію адвокат батьків, чиї діти загинули, Тетяна Сягровець.

Натомість батьки дітей, які вижили в цій пожежі, та й самі діти стоять на боці своєї керівниці, бо вона відпочивала так само як і діти, вона не вирішувала, куди заселятись, вона також  – жертва цієї трагедії:

«Родителей с человеческой точки зрения понять можно, я бы, наверное, ненавидела в такой ситуации всех. Да, их детей не уберегли. С другой стороны, говорим о  физической возможности спасти детей. Ее не было, к сожалению. Если бы у Егоровой была возможность детей спасти, она бы это сделала. Почему дверь девочек была закрыта, мы, к сожалению, не знаем», – ділиться своєю думкою представниця батьківського комітету танцювального колективу «Адель» Оксана Ліщук.

У будь-якому разі зараз Єгорова як підозрювана не фігурує. Більше того, слідство так і не встановило причину пожежі. Таким чином, досі – майже через рік після трагедії – невідомо, від чого загорівся будиночок, що нерідко дає підстави обвинуваченим  виправдовувати себе в суді.

Справи судові

Справді, всі справи, які пов’язані із пожежею в «Вікторії», були передані до суду без виявлення причин пожежі. Так, наразі в суді слухаються чотири справи, пов’язані із страшною трагедією в дитячому таборі – це справа директора закладу Петроса Саркісяна, якого звинувачують у порушенні правил пожежної безпеки (ч. 2 ст. 270 КК України), справа колишнього віце-мера, яка відразу після трагедії пішла на пенсію, Зінаїди Цвірінько за службову недбалість (ч. 2 ст. 367 КК України). За цією ж статтею проходять і два дснсники – Леонід Бондар, який безпосередньо виходив на перевірку табору влітку 2017 року і, знайшовши численні порушення протипожежної безпеки, не вжив належних заходів, та його колишній начальник Валерій Дяченко. Ніхто з них винними себе не визнає.

Петрос Саркісян. Фото з мережі

Слід додати, що справу Саркісяна наразі в суді об’єднали із справою його заступниці Тетяни Ланіної, яку звинувачують у розтраті. Нагадаємо, під час обшуку в кабінеті Петроса Саркісяна відразу після трагедії було знайдено 16 зарплатних карток. Більше того, з матеріалів слідства відомо, що заступниця директора Ланіна отримала за рік 90 тисяч гривень за фіктивних робітників табору. Слід додати, що зі штатного розкладу «Вікторії», який був підписаний начальницею міського департаменту освіти й науки Оленою Буйневич, випливає, що в закладі протягом року числились дуже сумнівні працівники, на які з бюджету виділялись чималі суми.

Можливо, така ситуація в «Вікторії» була типовою, і на момент пожежі фізично допомогти дітям просто не було кому, бо робітники комплексу працювали лише на папері. Справа була передана до суду із кваліфікацією «заволодіння чужим майном, зловживаючи службовим становищем, і внесенням до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей» (ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України). За матеріалами слідства, посадовці Саркісян і Ланіна вносили в табель недостовірні відомості щодо шістьох робітників, які не працювали, протягом дев’яти місяців у минулому році. Заступниця Саркісяна провину свою визнала і навіть уже повернула до бюджету 120 тисяч гривень. Сам директор «Вікторії» винним і в цьому провадженні себе не визнає.

Штатний розклад “Вікторії” на січень 2017 року

Єдина, хто визнав себе винною у трагедії, стала колишня вихователька, яка формально відповідала за протипожежну безпеку в таборі, Наталя Янчик. Судовий процес по ній закінчено, її визнали винною в неналежному виконанні обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ч. 2 ст. 137 КК України), присудивши три роки позбавлення волі з відстрочкою на два роки. На момент пожежі Янчик навіть не було в таборі, за кілька тижнів вона написала заяву про звільнення. Подавати апеляцію Янчик не збирається.

При цьому важлива деталь – потерпілими діти, які перебували в палаючому будиночку, визнані лише в одному процесі: справі над директором табору.

«В этом уголовном деле (було подано клопотання про визнання дітей потерпілими у процесі над дснсником Дяченком, яке суд відхилив – прим. ред.) мы никто. 37 детей, коллектив «Адель», к счастью, оставшихся в живых, но пострадавших от этого преступления в этом уголовном деле, не имеют никаких процессуальных прав… На мой взгляд, здесь абсолютно никакой юриспруденции… Мы на сегодняшний день не имеем никакой информации, сколько уголовных дел выделено из общего факта о пожаре. Как общий вывод – не дать возможности говорить: сидите в зале, слушайте, будьте обычными слушателями, но не имейте никаких возможностей повлиять на ход судебного процесса», – розповідає адвокат дітей Микола Стоянов.

Ані Цвірінько, ані Дяченко, ані Саркісян коментарів не дають.

Наприклад, невинуватість Дяченка його адвокат Анатолій Робул вбачає в тому, що на момент пожежі він уже не виконував обов’язків начальника відділу Київського району міста ГУ ДСНС в Одеській області:

«К пожару в этот момент он отношения не имел. На момент выявленных нарушений он был при должности. Однако в компетенцию начальника районного отделения подавать в суд, закрывать предприятие, тем более учебное заведение законом не предусмотрено», – пояснює адвокат.

Леонід Бондар вважає, що виявлені ним факти порушення протипожежної безпеки призвести до трагедії не могли. При цьому єдиним, хто із звинувачених перебуває в СІЗО, є Саркісян, два пожежники під домашнім арештом, Цвірінько – під особистим зобов’язанням.

Батьки, які стикнулися з цією трагедією, вважають, що коло обвинувачених досить вузьке – ніхто не згадує про Олену Адамську, яка наразі виконує обов’язки директора табору, що, за свідченнями дітей і батьків, саме вона відключила протипожежну сигналізацію в комплексі, бо та постійно вмикалась; про виховательку Ганну Чернову, що мала перебувати із дітьми в будиночку, але не була там. Ніяк не фігурують і посадовці, які мали контролювати реконструкцію табору та його роботу, адже дерев’яні будиночки щойно були відремонтовані за чималі бюджетні кошти.

Справи без підозрюваних

Наразі прокуратура та поліція розслідують ще одне провадження, яке пов’язане із пожежею в «Вікторії». Так, правоохоронцями розслідується справа, пов’язана із можливим шахрайством під час реконструкції закладу, на яку з бюджету пішло аж 46 мільйонів гривень. За матеріалами слідства, мова йде про можливе заволодіння бюджетними коштами під час будівельних робіт. І справді, міське управління капітального будівництва, яке було замовником реконструкції чотирьох дерев’яних будиночків (очолює відомство Борис Панов), провело дуже сумнівний тендер на проведення робіт – до речі, справа за цим фактом була відкрита ще у 2015 році, але не рухалась до пожежі в закладі.

Тоді на тендер подались дві пов’язані між собою компанії, які через ланцюжок ведуть до одеського бізнесмена, фактичного власника міської канатної дороги Юрія Резнікова. За час реконструкції фірма, яка стала переможцем, ТОВ «Юг-Укрстрой» неодноразово перераховувала гроші компанії, що під час тендеру була його фактичним конкурентом ПП «Моноліт».

Фото з відкритих джерел

Але чомусь жодних претензій до тих чиновників, хто проводив тендер і мав контролювати, кому й на що вони виділяють величезні бюджетні кошти, слідством не пред’являється.

Більше того, майже рік чиновники закривали очі на те, що  дітей приймає табір, не введений в експлуатацію. Так, на сайті Одеської міської ради неважко знайти новини від 2016 року про відвідини  й міським головою Геннадієм Трухановим, і його заступницею Зінаїдою Цвірінько тих самих дерев’яних будиночків, у яких жили діти. Але за документами, декларація про введення в експлуатацію будівель була підписана посадовцями лише у травні 2017 року. Причому, офіційно реконструкція стартувала 15 травня 2017 року, а завершилась лише за день – 16 травня 2017 року.

На суді Петрос Саркісян неодноразово казав, що не винен, бо ці будиночки не були на балансі закладу. Але чомусь правоохоронці ці факти не розслідують, а, значить, трагедія через таку злочинну халатність може повторитися, бо у справах не фігурує ані тодішній віце-мер, що мав контролювати будівництво, В’ячеслав Шандрик, ані Олена Буйневич, ані Борис Панов, ані голова міського ДАБІ Олександр Авдєєв. Ці топ-посадовці залишаються поза увагою розслідування, хоча саме на них лежать обов’язки контролю й відповідальність у разі трагедії.

При цьому на скандальний табір досі виділяються чималі бюджетні гроші – так, відразу після трагедії сумнівна компанія «Юг-Укрстрой» підписала договір на реконструкцію стадіону, також був проведений тендер на будівництво корпусів для вихователів.

Річниця – це завжди час підвести підсумки. На жаль, до роковин трагедії у «Вікторії» ніяких особливих результатів нема, окрім суму батьків, затягнутих судових процесів і перекидання провини «на крайнього».  

Олена Зігульська, для «Блогерів»

 

 

-->